Ярослав Мудрий

Яросла́в Володи́мирович, відомий як Яросла́в Му́дрий (навесні 983 — 17/20 лютого 1054, Вишгород) — ростовський князь (989–1010), Новгородський князь (1010–1034), Великий князь Київський (1015–1018, 1019–1054), святий. Був другим сином хрестителя Київської Русі князя Володимира Святославича з династії Рюриковичів від полоцької княжни Рогнеди. У хрещенні мав ім'я Георгій (або Юрій — пізніша форма імені Георгій, широко поширена в давньоруській мові, у XI–XII ст. воно мало вигляд Гюргі).

У рейтинговому проекті Великі українці Ярослав Мудрий займає позицію № 1.

Володимир Великий

Володи́мир Святосла́вич (більш відомий як Володимир Великий, давньорус. Володимѣръ Свѧтославичъ; у сагах конунг Вольдемар; також Володимир Святий; 960±3 — 15 липня 1015) — Новгородський князь (970–988), Великий князь Київський (979–1015), правитель і хреститель Київської Русі. Представник варязької династії Рюриковичів. Наймолодший син, байстрюк київського князя Святослава Хороброго від коханки-ключниці Малуші. Онук київської княгині Ольги, батько київського князя Ярослава Мудрого. Молодший брат і наступник київського князя Ярополка Святославича. Захопив київський престол після міжусобної боротьби з братом (977–979). 988 року прийняв хрещення під іменем Василь, розпочав християнізацію Київської Русі, встановивши Київську митрополію Константинопольського патріархату. Приєднав до своєї держави землі в'ятичів (982), ятвягів (983), радимичів (984), білих хорватів (981). Воював проти булгарів (985), греків (988), вірменів (1000), поляків (1001), печенігів (996, 1015). Розширив межі столиці Києва, збудував Десятинну церкву (996). Першим із руських князів розпочав карбувати власну монету. Використовував особистий знак «тризуб», що став гербом України. Заснував фортифікаційні міста — Володимир (988), Переяслав (992) та інші. Помер у Берестовському палаці за Києвом. Канонізований Католицькою і Православною церквами як рівноапостольний святий. Є національним героєм України.

Скандинавські джерела до ХІІІ не знають Новгороду на Волхові, князя називають «конунгом Хольмгарду»

Князь Святослав

Святосла́в І́горович, також відомий як Святосла́в Хоро́брий (935 — березень 972) — Великий князь Київський ( з 945, самостійно з 964-972) з династії Рюриковичів. Син князя Ігоря і його дружини, княгині Ольги. Проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію держави. Підкорив волзьких булгар, аланів, радимичів, в'ятичів. Спричинив занепад Хозарського каганату та Першого Болгарського царства. Батько Володимира Великого.

Матір'ю Святослава була княгиня Ольга. Батьком княжича Святослава був київський князь Ігор Старий, який постійно воював з Диким полем, де кочували войовничі печеніги, і ходив у походи проти Візантійської імперії на її столицю Константинополь, що називався на Русі Царградом (Царгородом).

Дата народження Святослава невідома. Щоправда, М. Брайчевський наводить декілька фактів на користь ранішої від 942 (Іпатіївський літопис) року дати 935 рік:

Якщо прийняти за рік народження Святослава 942-й, то виходить, що загинув він, не досягнувши й тридцяти років. Однак, від'їжджаючи в другий болгарський похід в 970 р, князь залишив правити на Русі своїх синів. Літописець повідомляє: «Святослав посадив Ярополка в Києві, а Олега у деревлян». Молодшого, Володимира, запросили до себе новгородці. Щонайменше, двоє з синів Святослава були повнолітніми або наблизилися до цього віку настільки, що могли самостійно правити. Якщо навіть припустити, що старший — Ярополк — народився у 15-річного батька, то виходило б, що функції великого князя він почав виконувати, ледь досягнувши 13 років, а Олег став древлянским князем, будучи ще на пару років молодше. Прийнявши ж за дату народження Святослава 935 р, отримуємо цілком імовірну ситуацію: Ярополк, народившись на початку 50-х років, досяг би до моменту від'їзду батька віку 17-18 років, а Олег був на два-три роки молодший.

Важко не погодитися з істориком, адже й пізнє народження Святослава (у 940-943 роках) маловірогідне.